Рушники сміються і тужать хрещатим барвінком

 

Висить рушник у хаті на кілочку,

Калина червоніє на столі,

А біля неї – жовті колосочки,

Мов пустотливі братики малі,

Це все – моя земля, моя Вкраїна,

Це рук моєї матері тепло,

І цей рушник, яким і дочку й сина

Благословляє мати на добро.

Кожен третій четвер травня,  в день вишиванки, ми вдягаємо це чудове вбрання – барвисте творіння жіночих рук, демонструючи цим своє українство, приналежність до своєї нації, що зберегла свої традиції й ремесла від знищення.

19 травня, напередодні Міжнародного дня вишиванки, в бібліотеці відбулося свято «Рушники сміються і тужать хрещатим барвінком».  

Саме для того, щоб підтримати сутність української вишивки, зберегти та популяризувати славні українські традиції, працівники бібліотеки  підготували захід, присвячений українському вишитому рушникові.

У цей сонячний день бібліотеку прикрасили десятки різноманітних рушників.  Вони були різного кольору та різного розміру, сучасні і старовинні. Деяким із них вже виповнилося до 100 років. Вони є родинними оберегами й передаються з покоління в покоління. Весняного дня бібліотека перетворилася на квітучий сад. Рушники  були всюди: на стінах, на стелажах і стільцях, на полицях і столах. В експозиції були представлені рушники, вишиті умілими руками наших майстринь. Якби зібрати всі надбання наших односельчанок, то не вистачило б місця їх розмістити навіть навколо бібліотеки.

Як у кожної людини своя доля, так і у кожного рушника своя незабутня історія, яку залюбки розповіли наші вишивальниці – Марія Сливенко та Аліна Клінчева.

Завідуюча бібліотекою Надія Нагорна та учителька Оболонського опорного закладу загальної середньої освіти Людмила Карабаєва поділилися цікавими фактами про рушник.

Гості свята мали змогу насолодитися зворушливими віршами у виконанні Тамари Сєдаліщевої, власною поезією місцевї поетеси Аліни Клінчевої та народною піснею «Туман яром» у виконанні Любові Даценко та Наталії Лихолат.

Піднесеного настрою присутнім додали  виступи талановитих аматорів художньої самодіяльності Віктора Ноги, Тетяни Крутько, Лідії Педан та Ольги і Миколи Бабичів.

Зустріч  створила святковий настрій та залишила яскраві, незабутні спогади.

Вишитий український рушник пройшов крізь віки і нині щедро розстелений для всіх, хто не черствіє душею, близьким і далеким друзям та гостям. То ж нехай цей символ завжди буде у вашій оселі як ознака великої любові і незрадливості.

Щоб і хата була – красивішою, щоб і доля була – прихильнішою,

Щоб весілля було – та й клечальнішим, щоб зажинки були величальніші.

Стежку Сковороди і Тарасову думу і безмежного поля солону могуть,

І колосся любові, і зернятко суму, рушники українські у вічність несуть.