понеділок, 16 березня 2020 р.


Перші березневі дні на нашій землі пов’язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю, його любов’ю до України.  Щороку в Оболонській сільській  бібліотеці відзначають  день народження Кобзаря. І цього року заздалегідь в читальному залі бібліотеки оформлено книжково-ілюстративну виставку «Сердечні пристрасті Кобзаря». Цікаво пройшов однойменний захід, на якому працівники бібліотеки розповіли всім присутнім про окремі  миті особистого життя та творчості вірного сина свого народу - Тараса Григоровича Шевченка. Про жінок, які не змогли завоювати серце поета, але ж отримали від нього в дарунок безсмертя у віршах. Відомо, що Тарас Шеченко не зазнав у житті родинного тепла та сімейного щастя, не мав коханої дружини.














Ми знаємо, що Шевченко прожив лише 47 років.  24 з них провів у кріпацькому рабстві, 10 років - у тюрмах та на засланні, решту майже постійно знаходився під недремним жандармським оком, воював із нестатками і нуждою та самотністю, помирав у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному куточку. Але палке серце поета не раз наповнювалось великим вогнем любові. Без неї життя Шевченка було б зовсім тяжким. 














Незважаючи на особисті невдачі, вірші Тараса Григоровича завжди  мали особливе звучання. Поезії з "Кобзаря" - це справжні пісні. Мелодичні, співучі, вони одразу знайшли дорогу до серця простих людей. На заході звучали вірші Тараса Шевченка у виконанні учнів Оболонської ЗОШ І-ІІІ ст. Поліни Проценко та Наталії Оксенюк та вчительки місцевої школи Наталії Божко.  














Прозвучали пісні на вірші поета, а місцеві поети-аматори – Аліна Клінчева та Любов Даценко читали власні вірші про кохання, весну та Кобзаря.















Творчість Тараса Шевченка  давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко - це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили і надії.
У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. І серед цих заповітів перший і останній:
    Свою Україну любіть,
    Любіть її ...
    Во врем'я люте,
    В останню тяжкую минуту
    За неї господа моліть.

пʼятниця, 18 жовтня 2019 р.

15 жовтня — Всесвітній день сільських жінок


Як проходить Пресвітла Пречиста,
Шелестить позолочене листя.
І пряде, і пряде без зупину
Срібний шовк, дорогу павутину.

Усміхається сонце осіннє,
Мерехтить поміж листя проміння,
І летить над стернею, над полем,
Павутиння ласкаве поволі...

Леся Храплива.


Ось і прийшла до нас барвиста осінь, все кругом вбралося в багряний одяг, милують око різнобарвні кольори осінніх квітів, зачаровує казкове мерехтіння вранішнього серпанку.

Саме ця пора подарувала нам свято - Міжнародний день сільських жінок.
Не залишилися осторонь цього свята й працівники Оболонської сільської  бібліотеки. Напередодні цього дня, в читальній залі бібліотеки було проведено свято «Сільські жінки – це квіти України»», на яке були запрошені берегині нашого села.
Відкрила свято вітальним словом завідуюча бібліотекою Надія Григорівна Нагорна.


Ведучі свята бібліотекарі С. Савинська та Т. Моргун розповіли про походження свята, наголосили, що 15 жовтня  Всесвітній день сільських жінок — це день, коли наше суспільство має звернути увагу на те, що багато хто з жінок, що проживають у сільській місцевості, не мають доступу до якісної медицини та сфери обслуговування, які стали важливою частиною сучасного життя. Хороша освіта, банківські установи та Інтернет часто є недоступними для сільських жителів.
Міжнародний день сільських жінок, принаймні, один раз в рік покликаний нагадати суспільству, наскільки воно зобов'язане сільським жінкам і наскільки цінна їх праця.
Присутніх щиро привітали зі святом сільська староста Діденко С. М. та голова жіночої ради Карабаєва Л. М..













На святі звучали веселі пісні у виконанні Таїсії Шуліки, Олександра Сябра, Віктора Ноги, Тетяни Герасименко, Ірини Орішньої та тріо у складі Ольги Бабич, Лідії Педан і Петра Ноги.



Підняли настрій аудиторії своїми власними гуморесками Любов Даценко, Наталія Герасименко, Аліна Клінчева та Таїсія Шуліка.

























По закінченні свята працівники бібліотеки пригостили учасників ароматними чаєм та кавою з солодощами.
У дружньому колі в стінах затишної бібліотечної зали ще довго велася щира жіноча розмова…


пʼятниця, 17 травня 2019 р.

День вишиванки у бібліотеці


16 травня Україна святкувала Всесвітній день вишиванки.                 Вишиванка – символ, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються.
Це свято хоч і не так давно започатковане, але досягло протягом останніх років особливої уваги і розквіту. Отже, тепер кожен третій четвер травня,  ми вдягаємо  це чудове вбрання – барвисте творіння жіночих рук.

У цей день працівники бібліотеки вирішили не просто вбратися в національний одяг, а й провели свято вишиванки, на якому ознайомили з традиціями створення і носіння вишиванок, сучасними тенденціями в їх оздобленні тощо. 
 













До свята вишиванки працівники бібліотеки підготували виставку вишиванок нашого краю, на якій представили вишиванки ХІХ, ХХ та ХХІ ст..
Гості  свята одягли власні вишиванки, демонструючи свої смаки, кольори та узори вишивок.
Учасники художньої самодіяльності Оболонського будинку культури  та Іванівського сільського клубу, на чолі з старостою села         Діденко С. М.  порадували всіх присутніх піснями про вишиванку. Та найбільше вразив всіх гостей своїм милозвучним голосом отець Іван, Свято-Троїцької православної церкви с. Іванівки, який виконав пісні «Два кольори» та «Чорнобривці».

Українська вишиванка є абсолютно унікальна – це не просто одяг, це оберіг нації. Ми вбираємось в вишиванки не тільки для краси, а ще й для того, щоб зберегти наш рід. А головне – показати всьому світу, що є така країна – Україна, яка має свою національну культуру, звичаї, традиції, історію.
МИТТЄВОСТІ СВЯТА































































Дякуємо усім, хто приймав участь у організації та проведенні свята. Сподіваємося, що воно спонукає нас любити, шанувати своє, рідне - українське. Пишатися та гордитися минулим, зберігати та передавати своїм нащадкам звичаї та традиції.…

понеділок, 25 лютого 2019 р.

Літературна вітальня «Від рідного слова ти сил набирайся, Ніколи й ніде ти його не цурайся».


21 лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови, долучилася до цього святкування і наша бібліотека. Для наших користувачів було проведено засідання літературної вітальні -
«Від рідного слова ти сил набирайся,
Ніколи й ніде ти його не цурайся».

Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка поєднує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Вступним словом свято відкрила завідуюча бібліотекою Н. Г. Нагорна, яка розповіла про історію виникнення цього свята, і що в Україні його святкують з 2002 року.
В заході прийняли участь Лисенко Т. І. , Герасименко Н. М., які прочитали власні гуморески, написані рідною мовою. У виконанні Білоус К. М. прозвучали власні пісні та вірші про Україну, про рідне село.
















Хай летить по світу вільна
Українська мова рідна
І від Заходу й до Сходу
Мова нашого народу.
Мила українська мова,
Солов’їна, кольорова,
Скрізь свою я мову чую,
Як усюди я мандрую.
Українська мова гідна,
Наче ненька наша рідна.
Хай усміхнеться нам життя
І буде краще майбуття.
                                                                   Л. Даценко


В кожного народу є своя святиня,
Що її плекають, люблять бережуть.
Є така ж святиня в нашій Україні –
Її рідна мова, українська суть.
Скільки слів чудових в українській мові,
Якими виражаємо ми свою любов,
Нашого народу українське слово
Є наймилозвучніше з усіх у світі мов.
Солов’їна, мелодійна, дзвінка і співуча
Мого народу мова і моїх батьків,
Говорити нею дітей своїх вчу я,
Щоб слів українських багаж не збіднів.
Бережіть, плекайте мову свого краю,
Ніколи не соромтесь нею говорить.
Щоб не відбувалось, та я точно знаю:
Українська мова буде точно жить!
                                                                              Т. Брандіна












До цього заходу  працівники бібліотеки влаштували книжкову виставку «Нації основа - рідна моя мова ».
Засідання літературної вітальні пройшло в теплій і щирій атмосфері,всі присутні отримали незабутні враження та висловили надію на нові зустрічі.