ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ ТА БІБЛІОТЕКАРІВ

Прекрасне своїми руками

         Є в мальовничому нашому селі чудова бібліотека, прикрашена художніми виробами і витворами фантазії читачів, де прививається  естетичний смак, любов до рідної землі, до всього прекрасного.

       Наші читачі постійно щось вигадують, створюють щось незвичне, тому охоче підкорюють нові дослідницькі творчі вершини. Їхня фантазія безмежна. А бібліотекарі залюбки допомагають їм у цьому, пропонують  нові ідеї для творчості.

     Бібліотека, ніби казка, яку творять працівники бібліотеки  разом з своїми читачами - надзвичайно творчими, талановитими, які щоразу через  фантазію, неповторну творчість відкривають для себе прекрасний світ, у якому вони живуть.

Бісерні розсипи.

Пам’ятаючи про духовну культуру свого народу, ми наближаємося до забутих джерел, які живили його дух, оберігали чистоту душі, були добрими охоронцями у повсякденному житті. Таку роль виконували і вироби з бісеру: жіночі прикраси, елементи хатнього інтер’єру тощо.

На території нашої країни вироби з коштовного каміння, перлів, скляного намиста, бісеру здавна побутували у народів, які населяли її ще у VI-V ст. до н.е. – I-IV ст. н.е.: скіфів, сарматів і давніх слов’ян.

Найбільшого розквіту виготовлення виробів з бісеру і їх популярність досягла в другій половині XIX – на початку XX ст.

Сьогодні цей вид мистецтва – одне з поширених народних ремесел в Україні. А традиційні художні ремесла і промисли – це своєрідна пам'ять народу, яка зберігає духовний досвід, єднає минуле з сьогоденням і майбуттям.

Роботи Жежі Наталії Миколаївни 

 

                                                                      

                                                                                                                        

 

 

 

Рослинний світ у бісері

 Попельнух Надії Олексіївни

 

 

Робота Телешун Світлани Володимирівни

"Казковий замок"

Творчі роботи Сєдаліщевої Тамари Іванівни

 Прикраси з бісеру щороку закохують в себе все більше жіноцтва, надихають кожну панянку на відчуття своєї краси і неповторності. Це сповна відчуває кожна жінка, яка має в своєму арсеналі бісерні прикраси. 

Бісеру краплини заіскрились у бібліотеці виробами майстрині  бісероплетіння Тамари Іванівни Сєдаліщевої.  На  виставці представлені  жіночі прикраси , картини вишиті шовковими стрічками.  Власне бачення прекрасного майстрині приносить втіху, додає сил , наснаги.

 

 

 

 

 

 

Гадаємо, що ці чудові картини подарують усім відвідувачам гарний настрій, і надихнуть бажанням створити щось незвичайне!

 

А ще Тамара Іванівна займається плетінням із газет. Це новий вид рукоділля, технологія якого практично повністю повторює технологію плетіння з лози, але матеріалом для нього є звичайні газети (газетний папір). Тож плетіння з газет – не тільки красиве, але й корисне заняття. В кожного вдома знайдуться непотрібні газети, з яких можна виготовити найрізноманітніші плетені вироби: кошики, вазочки, кашпо, шкатулки тощо. Водночас плетіння з газет – прекрасний засіб релаксації.

Майстриня займається і декупажем, адже це ідеї для натхнення і просто помилуватися.

З створенням виробів з паперу кожен з нас стикався не раз в житті. В дитячому садку і школі ми створювали літачки, квіточки, кошики і коробочки з цього матеріалу. Але поряд з цими нехитрими виробами з паперу можна робити справжні шедеври, використовуючи техніку орігамі. Наприклад, можна зробити прекрасного лебедя.

Робота Єремієвської Лариси Миколаївни

"Лебедине озеро"

Світ прекрасного. Мистецтво. Живопис...
      Який багатий і різноманітний навколишній світ! Кожний новий день, кожний схід сонця - це неповторне диво, казка, краса! Хочеться без кінця дивитися на розквітлу черемху, вдихати п'янкий запах бузку, милуватися яскравою веселкою, яка виграє в небі після весняного грозового дощу...
      Увесь цей казковий неповторний світ відображає в своїх картинах місцева художниця Галина Бонковська. У нашій бібліотеці неодноразово проходили виставки її робіт.

У прекрасних картинах Галини Антонівни увіковічена краса рідної землі. Висока майстерність художниці дозволила передати всю гаму кольорів, а головне – почуттів того, що людина є невід’ємною частиною природи. Передати чуттєвість, колір, світло природи на полотні вдається талановитим художникам.

Виставка картин Галини Бонковської

 "Цей чарівний, чарівний світ..."

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Варто лише заглянути у чарівний світ саморобної творчості, як невичерпний водоспад натхнення підхопить і понесе тебе до берегів дивовижної країни, що зветься фантазія.

Із творчого доробку  бібліотекарів

Красиві і корисні речі можна створити практично з нічого. Пластикові пляшки знайдуться в будь-якому будинку, найчастіше вони накопичуються як даремний непотріб, але ніколи не пізно подарувати їм друге життя.

Із пластикових пляшок можна зробити величезну кількість всіляких виробів. Вони можуть бути красивими, корисними, незвичайними або всім разом.

Політ фантазії і трохи кмітливості - все, що потрібно для виготовлення хорошої саморобки.

Ось, що вийшло у нас…

 

 

Прекрасна пора гарбузів триває не тільки восени, але і практично всю зиму. Природа так і шепче нам про можливість зробити з гарбуза красиві і яскраві вироби, які наповнять світлом і радістю вашу оселю навіть в похмуру погоду.

Проба пера

Жежа Вікторія

Кобзареві

Кобзарю мій, до тебе я звертаюсь.

Живлюще джерело для мене ти!

В рядки твої душею поринаю,

Переді мной стають твої світи.

Про ту тополю, що і досі плаче

Дівчиною в загублених роках, 

Про Каземат, де сонця ти не бачив,

 Про Катерину з немовлям в руках.

Про три шляхи - широкі та тернисті,

Про світ, що від безсилля в відчай впав, 

Про Перебендю, що серця вогнисті

Випалював завжди, коли співав.

Вже скільки літ минуло з того часу

Ти для країни оберегом став.

Про тебе пам'ять нізащо не згине!

Про біль гіркий, якого ти зазнав.

Бо завжди пам'ятати будуть люди

Козацький дух, який ти в нас зберіг.

Не вмер Кобзар. Він вічно жити буде

В своїх рядках і в пам'яті людській. 

Річка мого села

 Все лине річечка додому,

Каміння тихо обмина.

- А де твій дім? - Немає дому.

- Назад дороги теж нема.

Де все поділось те рідненьке?
Куди поділись береги?
Так пересохла  Рудка-ненька, 
Немов пустеля навкруги.
Немов недавно пам'ятає
Луги зелені і поля.
Уже того всього немає,
Навкруг потріскалась земля.
Така мілка і каламутна ,
Хоча душа іще жива,
Тече вона. І ледь-ледь чутно
Із сумом тихо промовля:
- О люди, хто мене врятує?
Чи ж вам не видно, гину я!
Та глухо все ніхто не чує.
Рудка тече, хоч сил нема.
Купається симіття у річці,
Поглинув воду очерет.
Упала річечка у відчай,
Потрапила вона в тенет.
- Куди діватись річка? - плаче.
Де порятуночок шукать?
А люди що?.. Чи люди бачать?
Вони не хочуть про те знать.
І навіть риба затонула
У тій байдужості людей.
Лиш звук здаля Рудка почула -
Тріпоче крильми журавель.
Десь там неквапно й тихо ходить,
Шукає залишки ріки
І ті колись бурхливі води,
Які полинули піски.
- Востаннє я молю, людино!
Ти не сміти, прошу мене!
А час проходить так невпинно,
Калюжка цвіт свій пелена,
Почуй мене, "Свята людино"!
Вмираю я. Мене нема...

Савинський Сергій

  

Писав Шевченко землякам,

Щоб нагадали ті «панам»:

«Ми, українці, - вільні люди,

Нас і в Європі знають всюди!»

Не звикли нарікать на долю,

В боях свою здобули волю.

Життям синів, Сірка й Богдана,

Здобута воля довгождана.

Яку Тарас у сні вже бачив,

Та в «Кобзарі» усе  зазначив:

Лиш об’єднавшися гуртом,

Ми подолаєм все разом!

Щоб вільною Вкраїну мати

І москалями щоб не стати,

Нам треба пам’ятати всюди:

Багаті й бідні, всі ми – люди.

Й нащадкам це донести треба,

Щоб посміхнувсь Тарас із неба.

Скажи, який ти після цього брат?

Скажи, який ти після цього брат?

Якщо мені удар наносиш в спину.

Скажи: «Чому мені став ворог й кат,

В мій дім приніс війни лиху годину».

Мої сини лишають там життя,

Твої також… Невже ти геть осліп?!

Лише тоді прийде нам каяття,

Коли вождів всіх скрутим в один сніп.

То вплив чинів і їхніх рук це справа,

А ти ж бо, брате, схаменися, озернись.

Кремля мужів чекає гідна кара,

А ти більш автомата не берись.

Чомусь брати так чинять раз-по-раз,

А ви так не вчиняй те зроду!

Сьогодні йде війна за нафту й газ,

А завтра підем воювать за воду…

Поліна Кравець

Поліна багато працює над собою, намагається постійно бути в гущавині подій, опановує нелегку поетичну  справу. Вона постійний читач нашої бібліотеки, дарма що приїздить до нас тільки на канікулах, бо проживає Поліна в м. Борисполі. Дівчинка старанна, обдарована особистість, яка захоплюється  словом. Поліна часто приймає участь у різних конкурсах, оголошених нашою бібліотекою. Багато читає, цікавиться творами сучасних українських письменників. Вона змалечку захоплюється римуванням. З часом дитяча гра перетворилась на засіб вираження юної душі, спілкування зі світом.

Її вірш, "Сонце", був  надрукований у «Великій дитячій газеті».

Спасибі, мамо!

Спасибі за те, що мене народила,

Завжди поважала та добра була.

Карала суворо, але справедливо,

старалась, щоб я у достатку жила.

спасибі за те, що мене захищала,

навчала, вивчала всьому, що могла.

за вчинки мої ти мене пробачала, 

та всі свої дні ти мені віддала.

Думки

Мої думки немов вода, 

Чисті та прозорі.

Що беззупинно, мов ріка,

Летять туди де зорі.

Мої думки - це Всесвіт мрій,

Які летять у небо.

Мої думки бджолиний рій, 

Бо думають про тебе...

Відпочинок планет

Якось на орбіті,

Сталось чудо із чудес.

Бог дав говорити,

Всім планетам із небес.

Ось розмову хтось завів,

- О, я можу говорити!

Кожен чув цей голос Марса,

І всі почали радіти.

А Земля всім каже:

- Друзі, як нам пощастило!

Ми завжди у цій напрузі

Витрачаєм сили,

А тепер настав той час,

Трохи відпочити.

Погуляти в баскетбол,

Та коктейль попити.

Любов Степанівна Даценко

Мама

Кто придумал это слово?

Очень трудно мне сказать,

И совсем оно простое,

Да, простое слово мать.

На заре должна вставать,

Все убрать и постирать,

Замесить для хлеба тесто.

Никогда не уставать.

Мать должна быть как артистка,

Петь, шутить и танцевать,

Быть для мужа лучшим другом,

Всем хозяйством управлять.

В доме навести порядок,

Штопать, шить, для всех вязать,

Рассказать детишкам сказку,

Подарить супругу ласку.

Только ей легко понять,

Что такое слово «мать».

В заключение, родные,

Я могу одно сказать:

Если мы ей не поможем,

Непосильный груз таскать,

Мы навеки потеряем,

Ту, что называли мать.

27.12.2012 р.

О Боже мій, спаси і сохрани

Нас від цієї братовбивчої війни.

Вже схаменіться всі російські матері,

Як можете ви спать, спокійно до зорі?

Їдьте мерщій своїх дітей шукати прах,

Що пригорнули в нас без імені в ровах.

Про це давно ви всі повинні знать

Сини за гроші нас приїхали вбивать.

Всі підіймайтесь, наведіть в Росії лад

І заберіть іще живих синів назад!

*  *  *  

Війна 2014 року

В кабінетах жирують

Штабні генерали.

І земних не цураються втіх,

А на Сході воюють голі й босі солдати,

Зброю видали - курім на сміх.

На складах повно зброї - ржавіє, 

Генеральський жде дозвіл-указ,

А на Схід до солдат їдуть знов волонтери,

Й всю роботу вже роблять за вас.

Від Росії такого, ми ніколи не ждали,

Не потрібно нікому такої війни!

Ви зметіть з України чужинців поганих,

І вертайтесь додому здорові, сини. 

Повертайтесь додому, синочки, - благаю,

Повертайтесь здорові, сини!

Хай вам соромно буде, штабні генерали,

В кабінетах ніколи немає війни.

Ви б точніші укази  давать спромоглися,

Якби там воювали  і ваші сини.

Дорогі ви мої депутати,
В кабінетах сидіти не час!

Виїзжайте на Схід захищати

Свої сім'ї, Вкраїну і нас!

                                                                                                               28.09.2014 р.

Піднімайся з колін, Україно!

Піднімайся з колін, Україно,

І кайдани знімай з ніг і рук.

Скільки можна тобі, Україно,

Потерпать від навязаних мук.

Хто цей Путін, Лавров, Янукович,

Що війною лякать нас хотять?

В нас зросло молоде покоління,

Вони підуть тебе захищать.

Ми очистим від нечисті сквери,

Розцвіте Україна, як сад.

І тоді твої діти і внуки

Звідусіль повернуться назад.

                                                                                                            20.03. 2014 р.

  Випускники

Ось ви стали дорослими, діти.

Промайнуло дитинство крилом,

І широка, далека дорога

За шкільним уже жде вас двором.

Вранці завтра ви підете з школи,

У далеку дорогу свою,

В інститути, училища, школи,

У студентську ввілєтесь сім'ю.

Кожен рік на шкільному подвір'ї,

Розцвіте ваш улюблений сад,

Щоб розсіялись ваші сумління,

Щоб сюди повернутись назад.

Школа жде вас до себе постійно,

Тут ваш дім, коли б ви не прийшли,

І любов до вас вік не схолоне,

Ви частинки на рідній землі.

У руках молодих вся планета,

Вас удачі скрізь ждуть й боротьба.

Всім вам щастя бажаю я, діти,

Хай хоронить вас доля-судьба!


* * *

Сьогодні ти в АТО, везеш продукти, сину,

Молюсь за тебе в цю важку хвилину,

Не раз тобі прийдеться їхати в той смертельний ад

Прошу, молю – вернись живим ти до сім’ї назад.

5 січня 2015 р.

 * * *

Если в жизни лады – вокруг много людей,

Но ты с ними дружи осторожно!

Как нагрянет беда, разбегутся  все вдруг,

Их потом и найти не возможно.

Остается с тобою лишь тот,

Кто подставит плечо и беду отведет!


* * *

Война

Ах война ты война

Что ты сделала с нами?

Ты забрала сынов в матерей,

Ты разрушила все наши планы,

Ты забрала отцов у детей.

Превратила Восток у руины,

Ты загнала в подвалы людей

Разгромила поля, застонала земля

В плен забрала ты наших парней.

Помоги нам, Господь,

С этим злом разобраться

Эту нечесть убраться вели!

Дай расправить нам крылья,

Все убрать, перестроить,

Быть хозяином нашей земли.

01 березня 2015 р.

Владлена

Я з днем народженням вітаю,

Як дуже швидко ти ростеш.

У школі треба добре вчитись,

Я вірю, що не підведеш.

Так будь щаслива і багата,

На щедрість, мудрість і добро.

Тебе зустріне мама й тато,

Хоч би, як складно не було.

Ти, внучко, гарна, чорнобрива,

І очі сяють, як дві зорі.

Бажаю щастя і здоро’вя ,

Живи у радості й добрі.

Роки летять, як птахи в вирій,

Ми їх не можемо здогнати.

Тебе чекає вся родина,

Свічки на торті задувать.

23 лютого 2015 р.

Вареники

Завітали, ми жінки,

На велике свято.

Кожна з нас сюди принесла

Ласощів багато.

В ресторанах нам готують

Красиво й багато,

А вареники Полтавські

Ні з чим не зрівняти.

Всі вигадують начинку

І картоплю і печінку,

З ягодами, з кропом,

З салом і горохом.

І вареників ніколи

Не бува багато.

Вареники на столі

Значить в хаті свято!

Варять каші і борщі,

В відра викидають,

А вареники ніколи

Не надоїдають.

Із роботи чоловік

Ледве шкандибає,

А побачить вареники –

Все вам пробачає.

Дорогенькі жіночки,

Дам совіт гарненький –

Нагодуйте чоловіка,

Буде солоденький!

  

                                                                            15. 06. 2018 р.

Юра !

Наш Оболонський довгожитель,

Скільки всього ти пережив.

Ти був і воїн-миротворець,

Коли у Армії служив.

А скільки років був шофером,

У Оболонській МТС,

Об’їхав майже всю Вкраїну!

А для людини – це прогрес.

А потім ти лічив мотори,

У всіх машин і тракторів.

Не знав ти втоми на роботі,

В своїм житті усе ти вмів.

Дідусь ти добрий, гарний батько,

А руки в тебе «золоті».

Бажаю щастя і здоров’я,

В твоїм подальшому житті.

Життя обрізало нам крила,

Ну це історія сумна.

Для мене став ти справжнім другом,

Коли лишилась я одна.

Кожен день я за тебе молюся,

Й до землі уклоняюсь чолом

Прожила я останні шість років,

Під твоїм, під надійним крилом.

Подяка батькам

Своєму батькові, я говорю спасибі,

За те, що научив читать вірші.

І мамі, що співать мене навчила,

Для всіх людей, співати від душі

Уже давно немає тата й мами,

До їхньої могили я ходжу.

За всю науку, за моє дитинство,

Велике їм я дякую кажу.

Вже в мене є і внуки і правнуки,

Своїми дочками і сином я горджусь.

Живу в селі сама у ріднім домі,

Селянської роботи не стиджусь.

А дітям й внукам хочу нагадати,

Куди б далеко доля вас не завела,

Додому приїжджайте ви до хати,

Ніколи не цурайтеся села.

У молоді роки я за своє життя

Горджуся і понині.

Де б не була, завжди співала я,

В Донецькім краї , у Криму,

І в Трускавці у Західній Україні

Дорогий сусід цілитель

Маю я сусіда

Золоту дитину.

За нього молюся

Майже кожну днину.

Передав ти Боженько,

Йому дар прадідуся.

Має дар цілителя

От і правда вся.

Хто його попросить,

У любу хвилину,

Вміє він поправити,

Ноги, руки, спину.

Золота дитина,

Говорю з любов’ю.

Боже поможи йому,

Поправить здоров’я.

Але де цілителя

Для себе знайти.

Бо собі невзмозі,

Він допомогти.

Руки вгору піднімаю,

Й молю тебе, Боже!

Бо ніхто крім тебе,

Нам не допоможе.

Новый год

Для тебя мой сын сосед,

Стол накрыт горой

И пока я здесь живу

Гость ты дорогой.

Перед этим Новым годом

Быстро пробежал денек.

И поздравить поспешили

Сватья и сынок.

Пожелали мне здоровья

На весь этот год

А теперь по своим семьям

Празднует народ.

Я желаю всем вам люди

Мира й тишины,

Чтобы мирно спали дети,

Й не было войны.

Я надеюсь этот год

Мир и счастье принесет.

Жінка трудівниця  

Жінка мила чарівниця,

Ніжна мама трудівниця.

Як так сталося, до речі,
Що їй все лягло на плечі.

Діти, внуки, господарство

І усе домашнє царство.

Все зробити, все подати,

Як належить все прийняти.

Пожалійте свою неньку,

Поміркуйте все гарненько.

Примініть свою ви силу,

Щоби жінка відпочила.

                                                                          03.03.2019 р.

                                                                   

*  *  *

Не гнівіть ви ніколи

Свою рідну матусю.

Й говоріть ви їй добрі

І ласкаві слова.

Приїзжайте частіше,

До рідного дому.

Кажіть Богу спасибі

Що вона ще жива.