Презентація книги

В Оболонській  сільській бібліотеці  пройшла  презентація книги місцевої авторки Любові Даценко «Мелодії душі моєї».

Хтось мудрий зауважив: поезію важко аналізувати, її треба читати. Так - як і пісня. Лягає на душу – співаємо. А як ні – то й ні…
Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх спраглих, що прагнуть до творчих пошуків. З-правіку джерелом духовного багатства була книга.

Нещодавно світ поезії нашої Оболоні поповнився новою збіркою – «Мелодії душі моєї», жительки нашого села Любові Степанівни Даценко. Бог дарував їй  велике щастя – писати вірші.

Звідки вони беруться ? Це – одна з найбільших таємниць людської свідомості. З упевненістю можна сказати, що нічого вищого за щастя творення для справжнього поета чи прозаїка немає.

Так, напевно, і для Любові Степанівни важливою подією в житті стала її перша книжка – ластівка «Мелодії душі моєї», яка побачила світ у липні нинішнього року в видавництві міста Кропивницького в редакції газети «Саквояж». Епіграфом до цієї книжки стали  іі рядки поезії:

Я людина дуже сильна,

Не стогну, не плачу.

Мала я міцне здоров’я

Й дуже добру вдачу.

На презентацію книги зібралися небайдужі люди - місцеві поети-початківці та шанувальники поетичного слова.

       Із захопленням присутні сприйняли розповідь ведучих: завідуючої бібліотекою Надії Григорівни Нагорної та голови жіночої ради Людмили Миколаївни Карабаєвої, про Любов Степанівну, яка пише досить давно і віршів набралося уже декілька зшитків. У віршах вона пише  про наболіле, про себе, про родину, про дітей, про внуків, про сусідів, про Україну.

І ось на сьогодні вони зібрані в першу збірку - «Мелодії душі моєї».

Вірші згруповані за змістом у 6-ти розділах, кожен із яких має свою назву. Це такі розділи: «Два крила», «За плечима 70», «Онуки і вся родина», «Пізнє кохання», «Карпати й інші подорожі», «Страшне слово війна». Вірші відрізняються за тематикою, але тісно пов’язані між собою. Водночас кожна поезія самостійна за своєю сутністю.

        

Книгу презентувала сама авторка, вона із задоволенням читала свої вірші, ділилася з присутніми цікавими подробицями їх написання.

У багатьох віршах Любові Степанівни рядки дзвенять болем за долю Вкраїни, її майбутнє. Цей чистий передзвін неможливо не почути і не відчути. Бо Україна для неї – це й блакитні стрічки рік, а серед них – Дніпро і мальовничі Карпати і Оболонь прекрасні у будь-яку пору року.

Зустріч пройшла в невимушеній дружній атмосфері з побажанням поетесі творчого натхнення і ще багато нових книг.

Присутні на зустрічі подякували Любові Степанівні, за прекрасні хвилини зустрічі, за чудові вірші-одкровення, вірші-сповіді.

Нехай поетична Муза надихає Вас, Любов Степанівно, на нові поезії, крокує поруч з Вами по життю. Бажаємо Вам видати ще не одну збірку своїх поезій.

Нехай збуваються наші побажання! Здоров’я Вам і натхнення.

Довідка про Л. С. Даценко.

Народилася Любов Степанівна 8 серпня 1946 року в с. Хомутець Миргородського р-ну. Закінчивши школу у 1961 році поступила в Хомутецький зооветеринарний технікум. Провчившись півтора року, Любов Степанівна залишає технікум і їде до м. Жданов, де влаштовується працювати на фабрику. Доля водила дівчину по світу, але її душа завжди тягнулася до лірики, до пісні. Скрізь де б вона не працювала, завжди брала участь в художній самодіяльності.

У 1967 році поступила навчатися до Лубенського сільськогосподарського технікуму, де здобула спеціальність – економіст.

В 1969 році працювала в с. Підруда Миргородського району в бібліотеці і клубі. Зустріла свою долю – Володимира Кузьмича Даценка, одружилися. У 1974 році за направленням чоловіка переїздять жити до Оболоні, де Любов Степанівна працює бухгалтером в колгоспі.

Молоде подружжя відразу влилося в нашу сільську родину, бо мали веселу вдачу, щедру душу, були працьовиті і товариські.  Любов Степанівна завжди була закохана в пісню, тому жодне свято не проходило без її активної участі.

В 2000 році Любов Степанівна виходить на заслужений відпочинок, але з роками душа її не міліє, розкривається прекрасному і народжуються такі чудові вірші.