Літературна кав’ярня

У двадцять перший день березня, у день весняного рівнодення, людство відзначає Всесвітній день поезії… Насправді ж, поезія присутня в нашому житті кожного дня, саме життя в усіх його барвах, з його смутком та радістю – це поезія, та лиш обрані відчувають це, лиш обрані здатні творити.

Щоб привернути увагу суспільства до поезії, як до джерела відповідей на багато питань людства, як до мистецтва, повністю відкритого людям, у 1999 році на ХХХ сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено: 21 березня відзначати Всесвітній день поезії. Вперше він святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО. «Поезія – говориться в рішенні, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу…». Цей день, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям. В Україні це свято  на державному рівні відзначають з 2004 року.

 «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі» - саме цими словами відкрила зустріч у літературній кав’ярні «Поезія, ти сила чарівна, що музикою серце надихає», ведуча - завідуюча Оболонською сільською бібліотекою Нагорна Н. Г.

         

Любителі і шанувальники поетичного слова зібралися в приміщенні бібліотеки. Порадували нас своєю творчістю місцеві  поети-початківці: Лисенко Т. І., Брандіна Т. В., Даценко Л. С., Клінчева А. І. та гість з села Мирони Пашко В. М. Зворушливо і ніжно звучали рядки, присвячені  першому коханню, найдорожчим людям на землі – мамі, дітям, онукам, висловлювали свою любов до Вітчизни та малої батьківщини – рідного села.

Звеселила всіх дотепними гуморесками та додала настрою місцева поетеса Герасименко Н. М.  Активна читачка бібліотеки, Сєдаліщева Т. І., декламувала вірші відомих поетів та поетів-земляків.

Кажуть, що поезія – це голос Істини, голос Правди, голос Свободи. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати націю, об’єднати людство…

Ось так – в теплій, душевній атмосфері, під чашечку кави та чаю пройшло наше свято поетичного слова. Поезія – це сум і радість, чарівність і захоплення, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бреніти у наших серцях. І тільки тоді людина стає духовно вищою, добрішою і красивішою.

На завершення Надія Григорівна побажала всім присутнім, щоб щастя не переставало світитись в очах і в серці кожного, щоб не згасала та позитивна енергія, завдяки якій вони, творять чудову поезію і просто випромінюють добро.

Працівники бібліотеки підготували книжкову виставку “Музика слова, поезіє дивна!”, яку могли переглянути всі бажаючі.

Поезія – це завжди крок вперед

від суєти, буденної нудоти

у стан душі, окриленої в лет,

до неба слів, до вільної свободи.

                                                                О. Олехо