Запалюй свічу, Україно...

В пам’ять про мільйони загиблих від Голодомору Оболонська сільська бібліотека закликає всіх мешканців України 28 листопада 2015 р. о 16:00 приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання та  із настанням темряви запалити і поставити свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору – на знак скорботи і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.

До річниці голодомору  в Оболонській  сільській  бібліотеці  пройшла   година  пам’яті «Пам'ять про голодні роки», на яку було запрошено учнів  місцевої школи.   

Мета   заходу -  вшанувати  пам’ять  про тих, хто загинув у ті страшні  часи , знати  масштаби трагедії, внаслідок  якої   в мирний   час   загинули  мільйони  українців.  Бібліотекарі розповіли присутнім,   що голод не  був наслідком стихійного лиха, посухи чи неврожаю, а  мав суб’єктивну  причину - злу волю купки вождів.

До Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій в нашій бібліотеці презентовано   також книжкову виставку «Скорботна свічка пам’яті святої»,   на якій  представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців.

      Пом’янемо мільйоннії жертви,

Які голодом   винищив кат.

                    В тридцять третьому році  що вмерли,

    І лишились лежать коло хат.

Благодійна всеукраїнська акція!

«Збирай кришки на протези для воїнів» – благодійна всеукраїнська акція

«Збирай кришки на протези для воїнів» – благодійна всеукраїнська акція під таким гаслом стартувала в Оболонській сільській  бібліотеці.

Ініціативу впровадив благодійний фонд “Овес”.

 Мета – зібрати таку кількістькришичок, щоб вистачило на протези для воїнів АТО.

Закликаємо:

1.   Знаходимо вдома кришечки і збираємо їх. Згодом приносимо до бібліотеки, за адресою: вул..

К. Маркса 1-А

2. Поширюймо цю інформацію для друзів, сусідів, родичів, знайомих.

Акція водночас вирішує дві проблеми - екологічну та соціальну. Її вже підтримали Міністерство екології України, бізнес і багато волонтерів. Що більше добровольців візьмуть участь у цій справі, то більшій кількості воїнів АТО вдасться повернутися до нормального життя.

Це всеукраїнська програма зі збору та утилізації пластикових пляшок та окремо кришок, вироблених з різних видів пластику, для подальшої переробки та виготовлення протезів і їх частин для воїнів АТО (на протез для конкретного бійця). 

Для довідки:

На протез руки потрібно 500 тис. кришечок,

ноги –850 тис. кришечок,

на 1 інвалідний візок - 400 кг кришечок.

З Днем народження, Україно!

У нелегкий час воєнних випробовувань зустріла наша держава 24-ту річницю Незалежності. Трагічні події сьогодення докорінно змінили хід нашої національної історії, хід приватних думок про нерозривну, незаперечну й кровну причетність кожного з нас до долі свого народу. Ніколи ще в історії сучасної України День народження держави не був наповнений гордістю й болем так порівну, як відчули ми нині.

23 серпня у центрі нашого села відбулося святкування Дня незалежності України. Людно і гамірно було на місцевому стадіоні. Уже стало доброю традицією у дні святкування Незалежності України відзначати День села Оболонь. Цьогорічне свято зібрало багато односельців та гостей з різних міст і сіл, а також зі столиці. Радо і гостинно зустріли односельчани поважних гостей: свого земляка Почесного громадянина села Оболонь, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого артиста України, члена Національної спілки письменників України, лауреата багатьох престижних літературних премій Віктора Женченка, генерального директора Міжнародного благодійного фонду національної пам'яті України, депутата Верховної Ради України, викладача Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва Бориса Пономаренка, доктора філософських наук, професора, багаторічного відповідального працівника апарату Верховної Ради і Адміністрації Президента України Олексія Шубу та гостей з району, місцевих підприємців.

Цього дня в центрі села було відкрито пам'ятник учасникам локальних воїн та військових конфліктів, а також меморіальну Дошку жителю Оболоні Євгену Клименку,

учаснику АТО, який загинув під Іловайськом. Цій пам'ятній події присвятив свої зворушливі поетичні рядки цьогорічний випускник Оболонської ЗОШ І-ІІІ ст. Сергій Савинський.

Тимчасово виконуючий обов'язки військового комісара Хорольсько-Семенівського ОРВК майор Сергій Пилипенко вручив бойові нагороди матері Є. Клименко, Л. М. Клименко і батькові учасника АТО В, І, Капацію, син якого після тяжкого поранення перебуває на лікуванні у столичному шпиталі.

 

На святі пройшов парад вишиванок, в якому взяли участь більше півсотні оболонян, вдягнутих у барвисті українські сорочки-вишиванки. Була влаштована  виставка народних майстрів, де представляли свій потенціал і творчі здібності умільці  села Оболонь.  Бібліотекарями  були зібрані та представлені роботи вишивальниць, майстринь бісеру, картини місцевої художниці, самі ж працівники представили  поробки з пластикових пляшок.

Наш земляк, поет Віктор Женченко подарував читачам Оболонської сільської бібліотеки книги української літературної класики, твори сучасних українських поетів і прозаїків. Та найцінніший подарунок нашим читачам - це його збірка нових віршів "Кришталевий шепіт", яку він підписав для своїх читачів. Свої твори читачам бібліотеки подарував і поет Борис Пономаренко.

                                         

Миттєвості свята…

  

Гордість твоя, Оболонь!

22 травня за сприяння кафедри тюркології  Інституту філології та турецької урядової організації ТІКА відбулося нагородження переможців мовно-літературного конкурсу серед учнів 10-11 класів. Конкурс тривав з грудня 2014 року по квітень 2015 року. Його учасники демонстрували свій хист у двох напрямках: «Стамбул – квітка на перехресті двох цивілізацій» та «Трагічна доля кримськотатарського народу». Загалом у конкурсі взяли участь 86 учнів. Усіх переможців нагородили цінними подарунками. Перше місце виборов Сергій Савинський, учень 11 класу Оболонської загально-освітньої школи I-III ступенів, постійний читач нашої бібліотеки, неодноразовий переможець бібліотечних літературних конкурсів.

- Від конкурсу у мене залишилися лише позитивні враження, говорить Сергій. – Уперше повірив, що можна здобути перемогу навіть не обласного, а Всеукраїнського, де важливе не твоє походження чи ще якісь сторонні фактори, а тільки талановитість, креатив і глибинність змісту написаного.

За перемогу у конкурсі Сергій нагороджений Грамотою Інституту філології Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка та отримав у подарунок планшет.

Його твір, як і твори багатьох інших переможців конкурсу, увійшов у збірник "Трагічна доля кримськотатарського народу"

Трагічна доля кримськотатарського народу

Люблю протяжні береги Дніпра,

Сула для мене – подруга й сестра.

Такі ж безцінні, мов на небі зорі,

Та спокій я знайду лише на морі.

Воно мене утішить і пригорне,

Величне й неповторне море Чорне.

А береги які там? Це ж Нірвана,

Яка була нам, друзі, Богом дана.

Вона була… Та чи любили й шанували,

Коли без пострілу єдиного віддали?!

«Свою» Анталію, і Грецію, і Рим,

Коли лишили на поталу Крим…

І кожна влада має сто турбот,

Проте страждає хто? – Лише народ.

Народ, який не розчинився в часі,

Який не був маріонеткою у власті,

Який любив безмежно море й гори,

Що будував мечеті та собори,

Який себе поводив вільно, гоже,

Який не випросив у тебе волі , Боже.

Ми ніби повертаємось назад,

Коли міняємо то той, то інший лад.

Нащадкам хибний показали слід –

І нині маємо із того море бід…

-         А що ж народ, невже ось так мовчить?

-         Напроти, вирішив, що треба далі жить.

Удача посміхається сміливим і завзятим,

То буду я колись іще й багатим?

А ні то син, чи, може, хоч онуки…

Колись – таки скінчаться наші муки.

Так думає пересічний татарин,

Який не визна, що над ним є барин.

Не скориться, коли вже буде й мертвий.

А ви згадайте рік сорок четвертий.

Їх висиляли десь в Узбекистан,

Та це ж «все добре», це совєтів план.

Аж півмільйона у «столипінські» вагони,

Комусь за те палац, а комусь – погони.

Ну як отут, скажіть, не впасти духом,

Коли жінкам, старим і дітям – земля ще й пухом…

А їх батьки, чоловіки й сини

Були в самому пеклі у війни.

Довкола кулі, смерть - усе в диму,

Проте вони не знали, що в Криму

Настала Сталіна лиха година,

І їх вже не чикає там родина.

А десь Абдурахманов на Дніпрі

Боровся з німцями і Київ визволяв,

Фашисти били в лоб, свої «нацисти» - в спину,

Але того, на щастя,чи, на жаль, він ще не знав.

І Селітвелієв там роки полишив свої,

Проте вернулися з війни уже Герої.

За що ж вони на смерть там воювали,

За те, щоб в них дітей, дружин забрали?

А як дізнатись – все у заборонах,

Хто на війні вмирав, а хто – в вагонах.

Ніхто не знав, як з ними далі поведуться,

Проте Хрущов народам змогу дав вернуться.

І повернули чувашів та ще євреїв,

Котрих прозвали у Москві «плебеї».

І гагаузи, бач, і караїми,

Лише з татарами, із дітьми зі своїми,

Ще довго не стрічалась Україна,

Яку вже охопив «застій» та ще й «руїна».

Ви думаєте: щастя це й фінал,

Так ці думки очікує провал,

Бо тільки у вісімдесят дев’ятім

Татари повернулися у Крим.

Як було тяжко всім родинам,

А тому ви не вірте надто книгам,

З яких відома точка зору влади,

Але ж хіба не це є кроком зради?

Якщо татарин вільний та сміливий,

То шлях його життєвий є щасливий?

Проте не зовсім так: складне життя,

Але немає у хоробрих каяття.

І за свою страждав волелюбиву душу,

На жаль, це так, і я сказати мушу:

«Хто з правдою живе – не має долі,

Та має душу – і цього доволі.»

І В 54-ім Крим став сином українським,

А нині в 14-ім вже прихвоснем російським?

В Довженка Крауз говорив: «Ганьба

Тому, кого не вчить війна,

Тому, хто історію не знає,

Такий народ навіки все втрачає.»

У цім трагедія, у цім уся біда,

На смак, немов морська вода,

Хто прагне бути вільним від ярма,

У того засобів чогось катма,

Щоб вибороти місце біля сонця,

Щоб посадити квіти під віконцем.

Щоби настала радісна година,

Щоб повести у школу доньку й сина.

Вже призвичаїлись поволі,

Проте татари так й не мають долі…

Нема панів, не знають про жупани,

Лиш продають все мідії й рапани,

Проте й курортів як таких нема,

Бо програна була «безпострільна війна»…

Все повертається, і щастя їм вернеться,

Й на світ увесь татарів голос озоветься!

Доречно сказати, що нині Сергій став студентом національного університету "Києво-Могилянської академії".

То ж вітаємо майбутнього студента!  Щасти тобі,Сергію!

Книги - це класно! Читати - це круто!

Під такою назвою в Оболонській сільській бібліотеці проходив І відбірковий тур обласного дитячого конкурсу рекламних  відео сюжетів, що проводився з ініціативи  управління культури  Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного.  

Переможцями стали:          

Демидченко Анастасія  і Зеленець Олена з відеофільмом «Літні пригоди Насті в бібліотеці» та Кравець Поліна, Самсоненко Марія і Самсоненко Дарина з кліпом «Книга - це класно! Читати – це круто!»

Літні пригоди Насті в бібліотеці

  

КНИГИ - ЦЕ КЛАСНО! ЧИТАТИ - ЦЕ КРУТО!

Творчі роботи направлені на ІІ відбірковий тур в місто Полтаву.

Вітаємо переможців!